На кінець
5-го класу в учнів мають бути сформовані такі комунікативні уміння:
в
аудіюванні:
- розуміти
усні висловлювання партнерів у спілкуванні в межах тематики і ситуацій,
визначених програмою, і адекватно реагувати на них;
- розуміти
прохання і вказівки вчителя, однолітків, пов’язані з навчальними та ігровими
ситуаціями в класі;
- розуміти загальний зміст навчальних, а також
нескладних автентичних текстів (оповідання, вірші);
- повністю
і точно розуміти короткі повідомлення переважно монологічного характеру,
побудовані на знайомому учням мовному матеріалі;
в
говорінні:
- здійснювати діалогічне спілкування з
дорослими і однолітками, в тому числі й з носіями мови, у межах сфер, тематики
і ситуацій спілкування, визначених програмою;
- робити
зв’язні висловлювання відповідно до сфер, тематики і ситуацій спілкування,
використовуючи основні комунікативні типи мовлення (опис, повідомлення,
характеристику);
в читанні:
- виразно
читати вголос;
- читати
про себе з метою:
а)
розуміння основного змісту навчальних, а також нескладних автентичних текстів,
які відповідають рівню розвитку і навченості школярів;
б) повного
і точного розуміння змісту навчальних, а також нескладних автентичних
(адаптованих) текстів, побудованих на знайомому учням мовному матеріалі і які
містять незнайомі слова, про значення яких можна здогадатися;
в) пошуку
необхідного (цікавого) матеріалу (пошукове читання);
в письмі:
- написати
особистого листа зарубіжному однолітку, вітальну листівку, оформити конверт,
адресу у відповідності з нормами, прийнятими в країні, мова якої вивчається;
- заповнити анкету;
- скласти і записати план прочитаного;
робити
необхідні виписки з тексту;
складати
короткий план і тези виступу.
В основі
навчання лексики й граматики лежить принцип випереджаючого усного засвоєння
мовленнєвих зразків через комунікативні завдання, а потім аналіз і перенесення
цього матеріалу на подальшу мовленнєву практику. Згідно з комунікативним
підходом до навчання новий мовний матеріал (лексичний і граматичний) спочатку
пред’являється у певному контексті, а вже потім активізується в усному і
писемному мовленні за допомогою відповідних вправ і завдань. Вони мають бути
комунікативно спрямованими і сприяти формуванню в учнів знань не тільки про
значення нової мовної одиниці, але й про її формоутворення та функції
(застосування) у мовленні. На основі цих знань мають формуватися відповідні
мовні навички. Такий комунікативно-когнітивний підхід до навчання мовного
матеріалу сприяє усвідомленому його засвоєнню і адекватному використанню у
практичній мовленнєвій діяльності.
Процес
навчання другої іноземної мови супроводжується певними труднощами. Серед них найвагомішими є:
1)
психологічні труднощі, зумовлені переходом до нового навчального предмету
"друга іноземна мова ”;
2)
труднощі, пов’язані з впливом на процес навчання рідної та першої іноземної
мови (міжмовна інтерференція);
3)
труднощі, викликані різницею у фонетичному, граматичному, орфографічному
аспектах першої та другої іноземних мов тощо.
Шляхи
подолання цих труднощів різноманітні, а саме:
1)
визначення форм роботи і способів активізації мовленнєвої діяльності відповідно
до вікових особливостей учнів;
2)
раціоналізація процесу навчання за рахунок використання вже набутого мовного і
мовленнєвого досвіду у вивченні рідної та першої іноземної мови;
3) вибір
оптимальної технології навчання, яка враховувала б взаємодію нового іншомовного
механізму з механізмом рідної і першої іноземної мови;
4)
послаблення впливу міжмовної інтерференції;
5)
визначення спільного і схожого в рідній, першій і другій іноземних мовах у всіх
видах мовленнєвої діяльності і у зв’язку з цим використанні міжмовного переносу
як важливого чинника раціоналізації навчального процесу.
Навчання
усного і писемного спілкування відбувається у межах сфер і тем, передбачених
програмою для навчання першої іноземної мови. Звичайно, рівень володіння кожним
видом мовленнєвої діяльності буде дещо нижчим, ніж його аналог у вивченні
першої іноземної мови.
Він
відповідатиме рівню В-1, визначеному і
описаному в загальноєвропейських рекомендаціях з мовної освіти
(Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання,
оцінювання. – К.: Ленвіт, 2004. – 261 с.).